Ця війна безглузда, нагла, непотрібна,
Не потрібна зовсім, як кожна із війн.
Людина, що Божа, у житті не здібна
Кидать в свого ближнього кучу "градів", мін.
Хто штовха нас кожного у брудну політику?
До добра хто кожного серце закрива?
Лиш один "запудрювать" нам мізки уміє так-
Хитрий, злий, підступний, наглий сатана.
Попрошу задуматись: А в моєму серці,
У моєму розумі хто ж там прожива?..
Хто стоїть в житті моїм на найпершім місці:
Бог Святий і Праведний чи злий сатана?
Чи люблю я ближнього, а також найдальшого?
Чи усім бажаю тільки лиш добра?
Захищаю меншого? Поважаю старшого?
У моїм сердечку спокій чи війна?
Нам потрібно, друзі, кожному з собою
Кожну мить нещадну проводить війну:
Корчувать гріхи свої й повнитись любов'ю,
Вилить геть із серця ненависть мутну.
Сатана нашіптує: "У сусіда краще,
У сусіда більше й ліпше він живе...
Ти підстав підніжку, щоб йому упасти.
Пороби на смерть йому, нехай він помре!
Можеш річ поцупити, що приємна серцю.
Обдури скоріше отого "лопуха"!
У вогонь додай вогню, в борщ підсип же перцю-
Сварка у сусіда нехай не вщуха!
Камінь кинь у голову! Плюнь в лице противнику!
Нахабно, без черги пролізай вперед!
Процвітають хитрі всі, нахаби і здирники!
Тож грабуй навколо все і розтрощуй вщент!"
Коли Адам з Євою Бога не послухали
Й раптово побачили, що вони нагі,
Чи вони надіялись і чи тоді думали,
Що пішли дорогою смерті, смутку, тьми?
Сатана оголює, роздяга й говорить:
"В тебе ніжки гарні...Чом не показать?!"
Моду всім нав'язує нахабно й проворно,
Дає невдоволення нам на нашу стать.
Діток убиваємо по його наущенню:
"Аборт - це є вихід! Викинь геть дитя!
Надолужиш потім ти це своє упущення-
Без дітей щасливіше й вільніше життя!"
Бог же в своїй Біблії так усім говорить:
"Діти - нагорода, спадщина Господня!"
Вбивцями являються, хто аборти робить.
Скільки ж убиваємо діток ми щодня!
Припиніть безглузді війни і нахабство!
Загланімо кожний в серденько своє.
Кожну мить зміцняймо Боже святе Царство.
Лиш Христос Спаситель хай в серцях живе.
Хлібом поділіться кожен з своїм ближнім.
Захистіть, зігрійте вдів, сиріт, нужденних.
Серце хай наповнить Бог Святий Всевишній,
Любов'ю і мудрістю в ньому хай живе Він.
Що не славить Бога, що несе розруху,
Смерть і сльози, відчай, горе і печаль-
Це не дозволяє жить Святому Духу
В нас з тобою, друже. І дуже, дуже жаль...
Я зрікаюсь, Господи, всіх гріхів і бачення,
Всього, що неславить імені Твого.
Жду від Тебе милості, жду від Тебе прощення.
Всім серцем прославляю Господа мого!
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 3227 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Рождественский Подарок (перевод с англ.) - ПуритАночка Оригинал принадлежит автору Pure Robert, текст привожу:
A VISIT FROM THE CHRISTMAS CHILD
Twas the morning of Christmas, when all through the house
All the family was frantic, including my spouse;
For each one of them had one thing only in mind,
To examine the presents St. Nick left behind.
The boxes and wrapping and ribbons and toys
Were strewn on the floor, and the volume of noise
Increased as our children began a big fight
Over who got the video games, who got the bike.
I looked at my watch and I said, slightly nervous,
“Let’s get ready for church, so we won’t miss the service.”
The children protested, “We don’t want to pray:
We’ve just got our presents, and we want to play!”
It dawned on me then that we had gone astray,
In confusing the purpose of this special day;
Our presents were many and very high-priced
But something was missing – that something was Christ!
I said, “Put the gifts down and let’s gather together,
And I’ll tell you a tale of the greatest gift ever.
“A savior was promised when Adam first sinned,
And the hopes of the world upon Jesus were pinned.
Abraham begat Isaac, who Jacob begat,
And through David the line went to Joseph, whereat
This carpenter married a maiden with child,
Who yet was a virgin, in no way defiled.
“Saying ‘Hail, full of Grace,’ an archangel appeared
To Mary the Blessed, among women revered:
The Lord willed she would bear – through the Spirit – a son.
Said Mary to Gabriel, ‘God’s will be done.’
“Now Caesar commanded a tax would be paid,
And all would go home while the census was made;
Thus Joseph and Mary did leave Galilee
For the city of David to pay this new fee.
“Mary’s time had arrived, but the inn had no room,
So she laid in a manger the fruit of her womb;
And both Joseph and Mary admired as He napped
The Light of the World in his swaddling clothes wrapped.
“Three wise men from the East had come looking for news
Of the birth of the Savior, the King of the Jews;
They carried great gifts as they followed a star –
Gold, frankincense, myrrh, which they’d brought from afar.
“As the shepherds watched over their flocks on that night,
The glory of God shone upon them quite bright,
And the Angel explained the intent of the birth,
Saying, ‘Glory to God and His peace to the earth.’
“For this was the Messiah whom Prophets foretold,
A good shepherd to bring his sheep back to the fold;
He was God become man, He would die on the cross,
He would rise from the dead to restore Adam’s loss.
“Santa Claus, Christmas presents, a brightly lit pine,
Candy canes and spiked eggnog are all very fine;
Let’s have fun celebrating, but leave not a doubt
That Christ is what Christmas is really about!”
The children right then put an end to the noise,
They dressed quickly for church, put away their toys;
For they knew Jesus loved them and said they were glad
That He’d died for their sins, and to save their dear Dad.
